Коли ти постійно пояснюєш себе

Є стан, у якому людина ніби постійно виправдовується — навіть тоді, коли її ніхто не звинувачує.

Пояснює свій вибір. Свій настрій. Свої межі. Свою втому.

Наче право бути потрібно щоразу доводити.

Наче без пояснення ти — неправий.

Часто це виростає з досвіду, де тебе не чули одразу.

Де твої почуття ставили під сумнів. Де треба було аргументувати сам факт свого переживання.

З часом це стає внутрішнім діалогом:

ти ще нічого не зробив — а вже виправдовуєшся.

Поступово з’являється важливе відкриття:

не все в житті потребує пояснень.

Деякі речі достатньо просто відчути — і визнати.