ПРИТЧА ПРО ЯБЛУКА І ДОБРО
Жили по сусідству двоє чоловіків.
Один був щирий і добрий - завжди
відкритий на допомогу, жив з усмішкою, ділився тим, що мав, і ніс у серці
світло.
Другий же був вічно невдоволений:
усіх критикував, на всіх нарікав, вважав, що весь світ неправий, а він один -
«святий і праведний».
Заздрість не давала йому спокою.
І вирішив він зіпсувати настрій
своєму доброму сусідові.
Узяв старе, поржавіле відро,
назбирав у саду гнилих яблук та груш і під покровом ночі поставив під двері
сусіда - з надією викликати злість, сварку й конфлікт.
Настав ранок.
Добрий сусід вийшов, побачив відро… мовчки виніс його
на смітник.
А потім узяв своє чисте, гарне
відерце, зірвав у саду найкращі - рум’яні, солодкі й запашні плоди та поніс до
того самого сусіда.
Той, побачивши це, зніяковів і
сказав: - Я приніс тобі гнилі плоди… а ти мені - найкращі.
І в цю мить він зрозумів свою
помилку.
Серце його пом’якшало, і він щиро перепросив.
Мораль
Хто чим багатий - тим і ділиться.
Зі злості народжується втома, стрес і неспокій.
А з добра - тиша в серці, радість і внутрішній мир.
Бо добро завжди повертається.
І часто - набагато більшим, ніж ми очікуємо. 
