Нормативна база
В своїй діяльності практичні психологи та соціальні педагоги керуються Законом України « Про освіту», Положенням про психологічну службу системи освіти України, Положенням про психологічну службу системи освіти України, Типового положення про центри практичної психології і соціальної, Положенням про експертизу психологічного інструментарію МОНУ,посадовою інструкцією, Конституцією України , рішенням органів управління освіти всіх рівнів з питань навчання та виховання учнів, Декларацією прав людини, Конвенцією ООН про права дитини, Етичним кодексом, адміністративним, трудовим законодавством, а також статутом, нормативно-правовими актами закладу, трудовою угодою.
Етичний кодекс психолога
На І Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери інтересів.
Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об’єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми мають бути теплими, доброзичливими, цілющими.
Етичний кодекс сприяє успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності. Зокрема, шкільним психологам допомагає в підвищенні ефективності навчання й виховання учнів.
Заснована Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов’язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.
І. Відповідальність
1.1. Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.
1.2. Психологи зобов’язані всіляко запобігати і не допускати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності.
1.3. Психологи мають утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканності особи; не мають права використовувати свої знання і становище з метою приниження людської гідності, пригнічування особистості або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини.
1.4. На психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів та програмного забезпечення, валідність обробки даних досліджень, зокрема тих, які проводять з використанням комп’ютерних технологій.
1.5. Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу.
ІІ. Компетентність
2.1. Психологи постійно збагачують свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв’язання тільки тих завдань, які належать до сфери їхньої компетенції. У разі непосильності завдання психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт із професіоналами, що можуть надати адекватну допомогу.
2.2. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. У тому разі, коли психологічні методики лише проходять випробування (з дозволу контрольних органів Товариства), психологи, проводячи експеримент з обмеженим контингентом досліджуваних, попереджають їх про застосування неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень володіння ними.
2.3. Психолог публікує під своїм ім’ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або містить істотній внесок; недопустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недостатньо підготовлених праць, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфікації та досвіду.
2.4. Психолог прагне адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливості й визначення меж власних професійних можливостей. Особистісні психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов’язків) можуть бути показником професійної непридатності психолога, який має якомога швидше їх скоригувати й розв’язати.
ІІІ. Захист інтересів клієнта
3.1. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в особливих випадках) допускаються відхилення від принципу добровільності, але в межах законодавчих норм; обов’язком психолога є намагання налагодити з клієнтом співпрацю. Психологи утримуються від непотрібного лікування клієнта.
3.2. Психологи, вступаючи в контакт з особами, для яких він є обов’язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта надавати будь-яку інформацію без його волі, не можуть вживати примусових заходів для отримання даних, крім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці оточення або самого клієнта.
3.3. Психологи не беруть участь в діях, спрямованих проти свободи особи. Вони не мають права змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не повинні вимагати відмовитися від них.
3.4. Психологи беруть на себе професійну відповідальність за кваліфіковане обстеження, консультування, лікування. Вони домовляються про терміни завершення своєї діяльності або доцільність направлення клієнта до іншого компетентного спеціаліста. Відповідальність із психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст узяв відповідальність за клієнта на себе.
3.5. Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставлення й залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тому разі, коли послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь; не встановлюється додаткова оплата за консультації і не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт може отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахівця, то психолог інформує про це клієнта.
3.6. Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин з клієнтом, якщо це може стати на перешкоді проведенню діагностичної, консультаційної і корекційної роботи з ним. Між психологом і клієнтом не має бути статевої близькості у період, коли психолог несе відповідальність за нього.
3.7. Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об’єктивний професійний висновок, а в разі, якщо він не може діяти в інтересах клієнта, роз’яснює йому і батькам (опікунам) реальний стан справ.
3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікування робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. Психолог має чітко й однозначно формулювати висновок – так, щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отримані дані на користь клієнта.
3.9. Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи достовірних знань про клієнта або ситуацію, у якій він перебуває. У звіті (висновку) психолога має міститися лише необхідна і водночас достатня інформація для розв’язання поставленого завдання, результати якої є надійними, слід також указувати межі здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів – постійний чи тимчасовий.
3.10. Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваного про поставлений діагноз, методи та засоби допомоги. При цьому він зобов’язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених паталогій у психічному стані клієнта. Психолог обов’язково попереджає про те, хто і для чого може використати ці дані; він не може приховувати від людини, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі висновку. Психолог уповноважений особисто запобігати некоректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен виконувати цей обов’язок незалежно від посадової субординації.
ІV. Конфіденційність
4.1. Психолог зобов’язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей. І психолог зобов’язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфікаційну допомогу.
Конфіденційності можна не додержуватися, якщо клієнт просить або погоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.
4.2. Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. Запис на магнітну стрічку і відеоплівку, фотографування й занесення інформації про клієнта до комп’ютерних банків даних здійснюється лише за згодою клієнта.
4.3. Психолог зобов’язаний зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи, додержуватись анонімності клієнта (наприклад, під час навчання, у публікаціях). Для демонстрації та прослуховування будь-яких матеріалів потрібний письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони були записані; на вимогу клієнта матеріали негайно знищують.
4.4. Документація роботи психологів має вміщувати лише професійно необхідні матеріали. До цих матеріалів, пов’язаних із конфіденційним змістом діяльності психологів, не повинні мати доступ сторонні особи. У тих випадках, коли психологи звертаються по допомогу до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх з питанням, що стосуються умов і терміну зберігання таких матеріалів, а також обмежень у використанні інформації про клієнта, і попередити про міру відповідальності за недотримання конфіденційності.
4.5. Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він з’ясовує, чи потрібно зберігати матеріали ( а також інформацію, занесену до комп’ютера). У разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцій іншому фахівцеві.
4.6. Психолог інформує клієнтів про правила дотримання конфіденційності.
4.7. Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті й призначення конкретної методики ( за винятком роз’яснень, доступних правоохоронним і судовим органам),
V. Етичні правила психологічних досліджень
5.1. Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов: визначення об’єкта дослідження; чітке й однозначне формулювання його мети й завдань; встановлення контингенту обстежуваних; прогнозування можливостей використання отриманих результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу, психологічного втручання тощо). Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обґрунтованості.
5.2. Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесіоналів, які допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використанні інформації про досліджуваних. Психолог несе відповідальність за правильне й доступне роз’яснення непрофесіоналам суті застосовуваних методів, а також за можливі антигуманні наслідки. Щодо психолога використовують принцип, аналогічний принципу презумпції невинності у судочинстві. Вина психолога в порушенні Етичного кодексу має бути доведена Комісією з етики Товариства психологів України.
5.3. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очікується, що дослідження або лікування може викликати у клієнта психогенну реакцію, психолог повинен отримати дозвіл на проведення роботи з ним Комісії з етики. Якщо умови експерименту потребують необізнаності досліджуваних з його суттю і результатами, психолог має пересвідчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасників досліду. Така інформація може бути розкрита після завершення експериментальної програми.
5.4. Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитися від участі в дослідженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти участь у експерименті, психолог має переконатися в тому, що таке рішення прийняте незалежно від нього або інших осіб (наприклад, батьків, опікунів, які наполягають на обстеженні).
VI. Кваліфікована пропаганда психології
6.1. Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку громадськість про свою галузь діяльності на основі об’єктивних, точних даних так, щоб не дискредитувати професію психолога та психологію як науково-практичний комплекс.
6.2. Психолог не виступає з публічними заявами для реклами або самореклами. Уміщуючи в засобах масової інформації оголошення про надання психологічних послуг населенню, повідомляє лише своє ім’я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий ступінь, галузь психології, години прийому. У рекламному проспекті не може йтися про суму гонорару, гарантії, не перелічуються здобутки та успішні випадки лікування, консультування, експертизи. Оголошення мають містити інформацію про мету курсів, а не обіцянки стосовно досягнення специфічних результатів. Психолог має брати професійну участь у навчальних і програмах для населення, однак він має право робити це лише за умови, якщо вони не використовують сумнівних методів і неефективних процедур.
6.3. Поради психолога в засобах масової інформації мають подаватися в узагальненій формі, без посилань на конкретні факти й ситуації, щоб не припустити розголошення конфіденційної інформації. Усні виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, у яких з ілюстративною метою наводять клінічні випадки, повинні виключати ідентифікування особи, групи чи організації. Методики публікують лише у формі, яка дає змогу зберегти їхню валідність і надійність.
Положення про кабінет практичного психолога
І.Загальні вимоги
до оформлення кабінету психологічної служби
Для роботи практичного психолога необхідний кабінет, розташований в доступному для відвідувачів місці. На вхідних дверях необхідно встановити табличку «Психолог» і вказати часи прийому з особистих питань.
Під кабінет психолога бажано відвести світлу кімнату площею не менше 12м² з необхідними меблями: стіл письмовий та журнальний, 1-2 стільці, 2-3 крісла, стінка для зберігання книг, методичних та допоміжних матеріалів, бланків, методик, архіву. В кабінеті необхідно мати: сейф, магнітофон, калькулятор, секундомір, по можливості комп’ютер, відеокамеру, телефон.
Приміщення бажано декорувати кімнатними рослинами, акваріумом та іншими предметами, що створюють затишок, спокійну, приємну атмосферу для спілкування.
Доцільно мати поруч приміщення близько 30м² для проведення групових занять – ігор, соціально-психологічних тренінгів, відео тренінгу, корекційно-розвивальних занять. В приміщенні для групових занять бажано мати гімнастичні палиці, іграшки, матеріали для творчих занять(папір, клей, пластилін, природні матеріали тощо).
Психолог повинен мати в своєму розпорядженні достатню кількість предметів канцелярського призначення: папір, олівці, фломастери, скріпки, ластики, фарби, пензлики, пластилін.
ІІ. Загальні вимоги до організації робочого місця психолога
Всі матеріали і документи, з якими працює психолог доцільно поділити на три категорії з метою систематизування всіх напрямів та форм роботи, ефективнішої її організації.
Документи практичного психолога закладів освіти можуть бути поділені на категорії:
обліково-реєстраційні;
довідково-інформаційні;
для службового використання.
1. Обліково-реєстраційні документи:
- паспорт кабінету (облік матеріальних цінностей психологічного кабінету);
- журнал реєстрації виконаних робіт;
- картотека психологічної літератури, методичних матеріалів, текстові варіації застосованих методик.
2. Довідково-інформаційні документи:
- керівні, нормативні, методичні матеріали Міністерства освіти і науки України, міських та районних управлінських служб (Положення про психологічну службу, Етичний кодекс психолога, Декларація прав дитини, функціональні обов’язки психолога тощо);
- план роботи на рік, місяць, щотижневий;
- календарний план та розклад уроків (факультативів), тренінгів, корекційних та розвивальних занять на півріччя;
- програми психологічної роботи, погоджені з Центром практичної психології та соціології;
- література з питань психології, в тому числі періодичні видання;
- режим роботи психолога, затверджений керівником освітнього закладу;
- журнал попереднього запису на індивідуальні та групові консультації;
- тематика виступів, доповідей на педрадах, нарадах при директорові;
- матеріали звітів про виконану роботу;
- навчально-тематичні плани роботи з батьками, вчителями, учнями;
- тексти доповідей, матеріали науково-практичних семінарів, конференцій, нарад.
3. Документи для службового використання:
- журнал реєстрації індивідуальних консультацій;
- індивідуальні картки психолого-педагогічного обстеження;
- протоколи діагностичної, корекційної та тренінгової роботи;
- матеріали психолого-педагогічного консиліумів і медико-психолого-педагогічних комісій;
- тексти тестів, опитувальників, анкет, бланки методик, матеріали тестових обстежень;
- наочно-демонстраційний та роздатковий матеріал (плакати, слайди, ігри, таблиці тощо).
Доступ до документації категорії 1, 3 регулюється психологом, а до документів категорії 2 – забезпечений всім бажаючим. Додатково психологу рекомендовано мати:
- список телефонів всіх членів педколективу;
- список спеціалізованих центрів і консультацій медико-психологічного профілю, в тому числі телефону довіри;
- телефон районної соціальної служби по роботі з молоддю;
- телефон Центру практичної психології та соціології.
Немає коментарів:
Дописати коментар