Діагностична робота

Методичні рекомендації

щодо здійснення та оформлення

психодіагностичної роботи практичним психологом

Психодіагностика є одним з основних видів діяльності психологічної служби в системі освіти України і полягає в психологічному обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторингу змісту й умов індивідуального розвитку, визначення причин, що ускладнюють розвиток та навчання дітей та учнівської молоді.

У плануванні та здійсненні цього нарямку роботи психолог керується Положенням про психологічну службу системи освіти України, Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах, Листом МОН про планування діяльності, ведення документації та звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти.

В межах діяльності психологічної служби не може йтися  про психодіагностику поза розвитком або корекцією. Діагностико-корекційна або діагностико-розвивальна робота практичного психолога системи освіти повинна мати такі етапи:

1)    Вивчення практичного запиту;

2)    Формулювання психологічної проблеми;

3)    Висування гіпотез про причини явищ, які спостерігаються;

4)    Визначення мети, предмета та об’єкта дослідження;

5)    Вибір методу дослідження, встановлення строків проведення;

6)    Використання методу (підготовка інструментарію, проведення процедури);

7)    Обробка результатів (кількісна та якісна);

8)    Формулювання психологічного діагнозу та прогнозу;

9)    Фіксація результатів, оформлення документації;

10)        Розробка рекомендацій (консультації);

11)        Планування розвивальної та корекційної роботи.

Досліджуваними можуть бути всі учасники навчально-виховного процесу: діти (основна категорія), педагоги, батьки.

Психодіагностична робота з здобувачами освіти здійснюється за наступними напрямками:

-         вивчення адаптації під час переходу з однієї ланки до наступної (адаптація до дошкільного закладу, адаптація до навчального процесу, до зміни умов навчання при переході в середню та старшу ланку, при переході до профільного навчання, в заклад нового типу та ін. – так звані „діагностичні мінімуми”)

-         вивчення пізнавальної сфери;

-         вивчення особистості та емоційно-вольової сфери;

-         вивчення комунікативної сфери;

-         вивчення сімейної ситуації;

-         вивчення інтересів, нахилів, здібностей;

-         вивчення станів.

Визначаючи предмет та об’єкт дослідження потрібно пам’ятати, що:

Об’єкт – це психічне явище.

Предмет – це завжди окремі психічні властивості, стани, процеси, функції, види поведінки, діяльності і спілкування, взаємозв’язки між психічними явищами, характеристика певних явищ тощо.

Обираючи методику дослідження обов’язково звертати увагу на ії відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Пcихологічна характеристика дитини дається тільки за результатами комплексного обстеження за різними методиками.

Психологічний діагноз – формулювання висновку про основні характеристики психічного розвитку або формування особистості дитини.

         Психологічний діагноз повинен здійснюватися психологом відповідно до професійної компетентності і на тому рівні, на якому може здійснюватися конкретна психолого-педагогічна корекція та інша психологічна допомога. Важливо щоб у випадках, коли у психолога виникають підозри про патопсихологічний чи дефектологічний діагноз, він не намагався сам поставити діагноз, а рекомендував батькам звернутися до відповідних фахівців.

Прогноз має містити два напрями: розвиток дитини за умови своєчасного проведення корекційно-розвивальної роботи та розвиток дитини якщо такої роботи проведено не буде.

Надаючи інформацію про діагноз розвитку досліджуваного зацікавленим людям (учителям, вихователям, батькам) слід уникати наукової термінології, викладати його зрозумілою мовою.

     Рекомендації (батькам, педагогам) також повинні бути конкретними і зрозумілими у формі вказівок щодо заходів, що слід застосовувати у роботі з дитиною. 

  Психолог несе відповідальність за результати діагностичної роботи та за надані рекомендації, не поширює відомості, отримані в процесі діагностики, якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню.

Оформлення результатів діагностичних досліджень

За результатами психодіагностичних досліджень психолог зобов’язаний вести  відповідну документацію і статистичну звітність.

Групові психодіагностичні дослідження плануються заздалегідь (річний, місячні плани роботи), можуть здійснюватися за запитом (тоді фіксуються в тижневому плані роботи закладу). В затвердженому керівником графіку роботу зазначається час (приблизний інтервал робочого часу) проведення діагностико-розвивальної (корекційної) роботи.

За результатами діагностичної роботи складаються протоколи обстежень Висновки (психологічний діагноз) психолог фіксує в індивідуальних картках психолого-педагогічного діагностування

 Результати спостережень за здобувачами освіти записуються в журнал психологічного аналізу уроків (занять) та журнал обліку спостережень). В журнал психологічного аналізу уроків (занять) вноситься переважно інформація про хід уроку (заняття) та аналіз діяльності вчителя (вихователя), який здійснюється за вимогою адміністрації.

За результатами групових обстежень складаються аналітичні довідки .

Всі основні види роботи фіксуються в журналі щоденного обліку роботи психолога.

Дані про кількість обстежених дітей/груп дітей, та педагогів, батьків, а  також про кількість витраченого часу подається в кінці навчального року в статистичному звіті в міський методичний центр. 

Згідно нормативів часу, на здійснення та оформлення групового психологічного чи соціально-психологічного дослідження відводиться 16,5 годин. Цей час включає саме обстеження класу, групи (дітей, батьків, педагогів), обробку результатів, оформлення висновків і рекомендацій. На проведення і оформлення індивідуального дослідження відводиться 6 годин.

Алгоритм оформлення діагностики:

1)  скласти протокол (під час роботи, якщо проводиться експеримент чи спостереження або незабаром, якщо потрібна кількісна обробка);

2)зробити короткий запис в журналі обліку діагностування та відмітку в журналі щоденного обліку роботи;

3)скласти аналітичну довідку (у разі групового дослідження);

4)зробити запис в індивідуальній картці учня/дитини.

Основні методи психодіагностики

Основними методами є: спостереження, аналіз продуктів діяльності, опитування, опитувальники, проективні техніки, психофізіологічні методики.

Cпостереження, аналіз продуктів діяльності та опитування відносяться до малоформалізованих методів. Вони погано піддаються об’єктивізації, в більшій мірі спираються на професійний досвід, інтуїцію самого психолога.

Опитувальники, проективні техніки, психофізіологічні методики відносяться до формалізованих методів. Вони дають можливість кількісного і якісного порівняння.

У повноцінному діагностичному обстеженні необхідно гармонійне поєднання тих та інших методів. Вони, зазвичай, взаємодоповнюють одне одного.

Спостереження

Під спостереженням розуміємо цілеспрямоване, організоване і певним чином фіксоване сприйняття досліджуваного об’єкта.

За рівнем формалізованості спостереження  може бути неконтрольованим (не стандартизованим) і контрольованим (стандартизованим, коли реєстрація поведінки здійснюється за детально розробленою процедурою).

Основними вимогами для використання методу спостереження є:

- чітке формулювання мети;

- розробка відповідної схеми та способів фіксації;

- розробка способів обробки та інтерпретації результатів.

Розрізняють:

1) Включене спостереження (психолог перебуває в реальних стосунках з дитиною).

2) Невключене спостереження (психолог не пов’язаний з дитиною формальними чи неформальними відносинами. Це найбільш поширений вид спостереження).

3) Відкрите (просте) спостереження (коли об’єкт може помітити, що з ним спостерігають).

4) Приховане спостереження (спостереження “нишком” чи з допомогою технічних засобів). 5) Польове спостереження (спостереження, що здійснюється у природних для  дитини умовах, в школі, дитячому садку тощо).

Для підвищення надійності методу спостереження використовується метод експертних оцінок, коли спостереження психологом разом з педагогом.

Основна труднощі під час роботи з документальними джерелами - вміння провести якісний аналіз. Це значною мірою залежить від професійної компетентності дослідника, рівня його творчих можливостей, наявності достатнього матеріалу для аналізу. У випадку використання цього метода практичним  психологом, результати фіксуються в протоколі, журналі, картках. 

Опитування

Опитування - це метод збору первинної інформації, заснований на безпосередньому (розмова, інтерв’ю) чи опосередкованому (анкета) взаємодії психолога і опитуваного.

Інтерв’ю - це метод отримання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої розмови, коли опитувач (інтерв’юер) лише задає питання, а опитуваний (респондент) на них відповідає.

Інтерв’ю може бути стандартизованим (за планом, з можливими варіантами розмови, з розробленої стратегією і тактикою), нестандартизованим (вільним - без суворої деталізації питань, з вільною тактикою, в формі бесіди) і частково стандартизованим.

Найчастіше інтерв’ю має таку структуру:

а) вступ, налаштування на розмову, на співробітництво;

б) загальні питання;

в) вільні висловлювання досліджуваного;

г) уточнюючі запитання;

д) зняття напруження і вираз вдячності за участь в розмові.

         Інтерпретація отриманих у ході інтерв’ю результатів не позбавлена суб’єктивізму, тому вони мають розглядатися комплексно з іншими діагностичними методиками. Головною умовою успішного проведення інтерв’ю є створення дружньої атмосфери, встановлення контакту з опитуваним. Тут велику роль грає вступне словом, і перші питання психолога, які мають викликати в опитуваного довіру і бажання співпрацювати.

Інтерв’ю фіксується в протоколі, журналі, картках.

Бесіда як різновід методу опитування

Бесіда - це метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Це порівняно вільний діалог між дослідником і досліджуваним на певну тему. Бесіда, зазвичай, не обмежена в часі та, часто, важко вкладається в задане русло тому вимагає особливої чуйності й гнучкості, вміння слухати і водночас вести її по заданому плану, розумітися на емоційних станах співрозмовника, реагуючи на їх зміни, фіксувати зовнішні прояви (жести, міміку), бачити підтекст спілкування. Тут велику роль грає вступне слово, і перші питання дослідника, які мають викликати в опитуваного довіру і бажання співпрацювати. Рекомендується починати розмову з нейтральних питань, спираючись на передбачену двосторонню згоду. Дитина повинна побачити в особистості психолога людину, що прагне ії зрозуміти, не критикує, не засуджує.

Інформація про проведену бесіду фіксується в журналі.

Анкетування як різновид методу опитування

Анкета - це структурно організований опитувальник, в якому відповіді даються в письмовій формі. Для отримання якісної психологічної інформації необхідно дотримуватися певних правил під час складання анкет.

Вимоги до формулювання питань:

- повинні бути зрозумілі для досліджуваної категорії людей;

лаконічні;

- виключати двозначність у розумінні;

- не дратувати, не принижувати гідності;

- добре і чітко надруковані.

За формою питання діляться на відкриті, закриті і напівзакриті; прямі й опосередковані. Відкриті питання припускають вільні відповіді, не містять можливих варіантів відповідей. Вони зустрічаються значно рідше закритих. Готові відповіді в них не передбачаються. Респондент відповідає на такі запитання на власний розсуд. У порівняні з закритими, інформація виходить докладніша (це їх плюс), але обробка та інтерпретація утруднені, неоднозначні, що перешкоджає порівняти відповіді різних досліджуваних. З іншого боку, такі анкети вимагають більшого часу виконання.

Закриті питання передбачають готові варіанти відповідей. Безсумнівною перевагою закритих питань є одноманітність відповідей та відносна легкість обробки даних, а недоліком - менш точна інтерпретація, наближений варіант відповіді, відсутність необхідного варіанти відповіді. В даному випадку є вихід у використанні напівзакритих питань, які містять поруч із готовими варіантами відповідей можливість викладу свого варіанту відповіді, у формулюванні типу: Викладіть свій варіант, якщо нема потрібного Вам варіанту відповіді.

У випадку закритих питань від респондента вимагається вибрати одну відповідь, що відповідає його думці. Може бути з двох (так / ні; згодний / не згодний), із трьох варіантів відповідей (так / в половині випадків / ні), з п’яти (завжди / здебільшого / в половині випадків / рідко / ніколи) тощо.

Анкета, зазвичай, складається з:

а) вступної частини, що містить звернення до респондента, який роз’яснює мету опитування, вказівку щодо правил заповнення, адресат використання отриманих даних;

б) так званої, паспортички, де респондента просять повідомити про себе деякі дані (наприклад, стать, вік, рівень освіти, місце роботи, проживання, сімейний стан, кількість дітей тощо.). Вибір інших питань для паспортички обумовлений завданнями анкетування.

в) основні питання. Їх не повинно бути багато (на все опитування не більше 15 - 25). Вони повинні бути сформульовані відповідним чином. На закінчення анкети потрібно подякувати респонденту.

             Cоціологічні  та cоціально-психологічні   дослідження,   результати   яких   будуть поширюватись на один або декілька навчальних закладів, мають бути погоджені з методистом.

Тести

Тести (у перекладі анг. test - випробування, перевірка, проба) - це стандартизовані, стислі, найчастіше обмежені у часі випробування, призначені для встановлення кількісних та якісних індивідуальних психологічних відмінностей.

Тести, як і проективні техніки та психофізіологічні методики, відносяться до формалізованих методик. Для них характерна жорстка регламентація процедури обстеження (точне дотримання інструкцій), стандартизація (наявність норм чи інших критеріїв оцінки результатів), надійність і валідність. Ці методики дозволяють зібрати діагностичну інформацію у досить короткі строки.

За формою тести можуть бути: індивідуальні та групові; усні та письмові; бланкові, предметні, аппаратурні та комп’ютерні; вербальні та невербальні.

Індивідуальне тестування має переваги: нагоду спостерігати за досліджуваним (за його мімікою, іншими мимовільними реакціями), чути і фіксувати непередбачувані інструкцією висловлювання, що дозволяє оцінити стан дитини, ії ставлення до тестування тощо. Тому індивідуальна діагностика необхідна в роботі з дітьми. Для індивідуального тестування потрібно, зазвичай, чимало часу. Приклади методик, які бажано проводити індивідуально: тести інтелекту Д. Векслера, Р. Амтхауера, колірний тест М. Люшера, Т. Лірі тощо.

Групове тестування дозволяє одночасно проводити випробування з великою групою людей. Його переваги в масовості, простоті процедури проведення та обробки даних (особливо з використанням ПК). Але водночас під час використання таких методик у експериментатора менше можливостей порозумітися з піддослідним. Негативно позначитися можуть також будь-які випадкові стану випробуваного, такі як хвороба, стомлення, тривожність, які вплинуть на результати тестування. Такі явища при груповому тестуванні виявити важко Для групового обстеження використовуються методики: 16-факторний опитувальник Кеттелла, Айзенка, тест акцентуацій Леонгарда тощо).

За формою відповіді тести бувають усні та письмові.

         Усні  тести - у своїй більшості це індивідуальні проективні тести, наприклад, методики ТАТ, Роршаха, Розенцвейга, „Незакінчені речення” та ін.

         У письмових  тестах відповіді даються на спеціальних бланках.

За матеріалом оперування розрізняють тести:

-         бланкові (представлені як брошури, які містять інструкцію щодо застосування, самі завдання, графи для відповідей);

-         предметні (матеріал тестових завдань подано у вигляді реальних предметів: кубиків, карток, деталей геометричних фігур. Найбільш відомі - кубики Косса);

-         апаратурні (вимагають застосування спеціальних технічних засобів чи спеціального устаткування);

-         комп’ютерні (тестові завдання пред’являються на екрані дисплея, а відповіді досліджуваний виводить з клавіатури. Стандартні статистичні пакети дозволяють дуже швидко проводити математико-статистичну обробку отриманих результатів. Великою перевагою таких тестів є контроль над часом виконання завдань, що особливо важливо у тестах інтелекту.

Заповнені бланки або протоколи зберігаються в психолога.

Експеримент

Експеримент (від лат. experimentum - проба, досвід) - один з основних методів наукового пізнання взагалі, психологічного дослідження - зокрема. Експерименти діляться на лабораторні і природні. Лабораторний експеримент забезпечує чистоту і точність результатів, проте штучність експериментальної обстановки ускладнюють їх практичне використання. Природний експеримент проводиться в звичних природних умов життя і діяльності людини.

          

Це можуть бути дослідження рівня адаптації, мотивації до навчання, тривожності, інтелекту, обдарованості, професійних інтересів, діагностика соціометричного статусу.

Інформація по дослідженням, що виконуються для планування власної роботи психолога з групою, складання характеристик (дослідження особистісних рис, сімейних відносин тощо), призначається тільки для практичного психолога. 

Приблизний перелік тем:

Особистість:

-         Самооцінка;

-         Мотивація;

-         Інтереси;

-         Здібності;

-         Психофізіологічні особливості;

-         Типи особистостей (характерів);

-         Емоційно-вольова сфера.

Комунікативна сфера:

-         Формування групи, психологічний клімат;

-         Конфлікт;

-         Спілкування (деструктивне, гендерне та ін.).

Пізнавальні процеси:

-         Увага;

-         Пам’ять;

-         Мислення;

-         Уява;

-         Мова;

-         Інтелект;

-         Готовність до навчання в школі;

-         Навчальні здібності.

Адаптація, проблеми розвитку:

-         Адаптація до навчального закладу;

-         Труднощі у навчанні;

-         Проблеми поведінки;

-         Шкідливі звички.

Профорієнтація:

-         Професійні інтереси;

-         Професійні здібності.

Сімейне виховання.

Література:

1)    Баєв Б. Психологічне вивчення учнів – К, 1977

2)    Бойбіна Ю. Ведення обліково-звітної документації шкільного психолога // Управління школою – 2007 - № 14-15

3)    Документація психолога / Т. Гончаренко // Психолог. Бібліотека. – К., 2003

4)    Журнали практичного психолога (соціального педагога) зразки // Психолог – 2004 - № 29-34

5)    Лист МОН про планування діяльності, ведення документації та звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти (Наказ МОН від 27.08.2000 № 1/9-352)

6)    Лунченко Н. Психолого-педагогічна служба в загальноосвітніх навчальних закладах. Оптимізація діяльності практичного психолога і соціального педагога з планування та ведення документації // Методичні рекомендації щодо організації та змісту навчально-виховного процесу в закладах освіти Київщини в 2002-2003 н.р.  – Біла Церква. - 2002

7)    Марінушкіна О. Порадник практичного психолога – Х., 2007

8)    Медико-психолого-педагогическая служба в ДОУ: Организация работы / Е. Каралашвили. – М., 2006

9)    Рабочая книга школьного психолога / Дубровина И. – М., 1991

10)                      Терлецька Л. Шкільна психодіагностика // Психолог. Бібліотека – К., 200

Методичні рекомендації

щодо проведення та оформлення

корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи

практичним психологом

У проведенні корекційної роботи психолог керується Положенням про психологічну службу системи освіти України (Наказ МОН від 02.07.2009 № 616), Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах (Наказ МОН від 20.04.2001 № 330), Листом МОН про планування діяльності, ведення документації та звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти (Наказ МОН від 27.08.2000 № 1/9-352).

Корекційна робота з дітьми проводиться за результатами діагностики, за запитом батьків і вихователів, за спостереженнями психолога. Ефективність корекійного впливу відстежується після повторного діагностичного обстеження (за результатами діагностики, за зворотнім зв’язком з педагогом і батьками). Основні форми корекційної роботи: групова та індивідуальна.

Напрями корекційної роботи в навчальному закладі:

-         Профілактика та корекція дезадаптації дітей до умов закладу, при переході в наступну ланку;

-         Розвивальна робота з дітьми на різних вікових етапах (розвиток емоційної, пізнавальної, комунікативної, особистісної сфер);

-         Корекційно - розвивальна з дітьми “групи ризику”;

-         Індивідуальна робота у психотравмуючих ситуаціях.

Види психологічного впливу, які здійснює практичний психолог:

Корекція – здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку й поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;

Профілактична, розвивальна  робота – своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо;

Реабілітація – надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності.          

Здійснюючи будь-який вид діяльності, пам’ятайте, головне – не зашкодити! Якщо в певній ситуації ви не можете допомогти дитині, направте ії до іншого спеціаліста.

Етапи психокорекційної роботи:

1)    Діагноз, чітке формулювання проблеми;

2)    Прогноз, визначення завдань корекції;

3)    Підбір методик і технік, визначення форми роботи (індивідуальна, групова);

4)    Відбір дітей в групу, консультування батьків;

5)    Організація умов, підготовка матеріалів для роботи;

6)    Визначення періоду, який психолог буде працювати з дитиною та частоту зустрічей;

7)    Розробка програми та корекційних занять;

8)    Реалізація програми, внесення змін у ході роботи;

9)    Повторна діагностика, оцінка ефективності;

10)                      Складання рекомендацій щодо виховання й навчання дітей, спрямованих на закріплення результатів корекційної роботи.

Облік проведеної корекційної роботи ведеться в Журналі проведення корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи. До журналу додаються програми, за якими працює психолог.

ЖУРНАЛ

проведення корекційно-відновлювальної

та розвивальної роботи

практичним психологом (соціальним педагогом)

________________________________

(назва навчального закладу)

№ п/п	Прізвище, ім’я дитини	Форма роботи		Тематика роботи	Методи  роботи	Дата проведення. Облік відвідування
		Індив.	Групова

Невід’ємною частиною журналу є затверджені програми корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи з певними категоріями дітей.

Корекційна програма:

     При підготовці корекційної програми слід враховувати, що заняття повинні бути цікаві за змістом, динамічні та обов’язково спрямовані на кожного члена групи. Краще також розписати заняття до початку роботи корекційної групи. Якщо необхідно, можна змінити методи і прийоми корекції.

     Крім того, під час підготовчого етапу слід надати необхідні рекомендації педагогам, оскільки від педагога залежить організація розвивального середовища та мікроклімату в групі. При наданні рекомендацій слід врахувати індивідуальні особливості педагога.

     На цьому етапі потрібно використовувати різноманітні форми просвіти педагогів: семінари-практикуми, індивідуальне консультування тощо. Вибір форми роботи залежить від тематики проблеми, масштабності та індивідуальних особливостей педагога.

     У кінці підготовчого етапу психолог має визначити напрямки подальшої діяльності з усіма учасниками освітнього процесу (батьки, педагоги та вихованці).

     На основному етапі учасники навчально-виховного процесу працюють у взаємозв’язку. Педагоги дотримуються одержаних рекомендацій стосовно методів та прийомів виховання, навчання та стилю спілкування з дитиною. Батьки виконують необхідні вимоги вдома. Психолог основні свої зусилля переключає на діяльність корекційної групи.

     На цьому етапі роботи практичному психологу потрібно звернути увагу на певні моменти. Психолог записує результати спостереження під час занять в журнал спостережень. У записах слід звернути увагу на поведінку дітей та їх реакції під час ігор, контакти з іншими дітьми, настрій. Ці та інші дані допоможуть здійснювати аналіз проведеної роботи та визначити ефективність корекційного впливу на розвиток дитини, в результаті чого можна змінити малоефективні методи та прийоми корекції, виявити дітей, яким потрібна індивідуальні корекційна допомога. Наприклад, усунення причин, які заважають дитині повноцінно брати участь у роботі корекційної групи.

     Після проведення половини основних корекційних занять бажано організувати бесіду з батьками з метою визначення психологічного клімату в сім’ї та змін, якщо вони є, в поведінці дитини.

     Заключним етапом роботи є перенесення отриманих навичок у реальне життя. Головне завдання дорослих на цьому етапі – підтримка дитини, їх віри та бажання кращих змін.

     Через 1-2 місяці після закінчення занять із психологом необхідно провести обстеження дитини, звернути увагу на рівень ії взаємин із родиною та ровесниками. Аналіз отриманих даних дозволяє зробити висновки щодо стану дитини та необхідності подальшого проведення корекційної роботи. Якщо потрібно продовжити корекційний вплив на дитину, всі заходи реалізуються в індивідуальній формі.

                                               Оформлення програми

Пояснювальна записка

Розкриває актуальність обраного напряму корекційно-розвивальної роботи (основні підходи до висвітлюваної проблеми), особливості розвитку дітей певного віку, аналіз попереднього обстеження дітей.

Пояснювальна записка містить:

Мету і завдання програми (сприяти...розвивати...формувати);

Перелік методів і форм, що використовуються, обгрунтування;

Кількість занять, годин, тривалість занять;

Кількість та комплектація дітей у групі, критерії добору;

Очікувані результати.

    Тематичний план включає тему, кількість занять за цією темою.

Плани проведення занять

Список використаної літератури

Список програм, за якими психолог планує працювати в наступному навчальному році, подається методисту міського методичного центру на початку навчального року.

В кабінеті практичного психолога також зберігається каталог програм, систематизований за віком та проблемами.

Каталог корекційно-розвивальних програм

№ п/п	Автор	Назва програми	Джерело
ТЕМА (мета корекційно-розвивальної роботи)

Заняття

         Заняття розрізняються залежно від мети, завдань, вікової категорії учасників та мають свою структуру.

         Розвивальне заняття – спрямоване на розвиток актуальної зони дитини.

         Мета: розвиток когнітивної сфери дитини (вмінь, навичок, пізнавальних процесів), загальних і спеціальних здібностей, емоційно-вольової сфери, етичних норм і правил поведінки. Розвивальні заняття проводяться індивідуально, в підгрупах (8-12 осіб) та у вигляді групової форми роботи (до 25 дітей) один раз на тиждень. Час занять визначається залежно від віку дитини (від 15 до 45 хв.). Віковий склад учасників: 2-15 років.

Корекційне заняття спрямоване на роботу над уже сформованою в дитини проблемою (наприклад, невідповідність рівня розвитку дитини психолого-педагогічним і віковим вимогам). Корекційне заняття спрямоване на виправлення особливостей психічного розвитку, що перешкоджають оптимальному розвитку дитини, та ії ефективній адаптації до життєвих умов.

         Мета: виправлення особливостей психологічного розвитку, що перешкоджають оптимальному розвитку дитини, ії ефективної адаптації до життєвих умов. Ці заняття можуть проводиться як індивідуально, так і у підгрупах (кількість учасників від 5 до 12 осіб), не менше двох разів на тиждень. Час проведення: 30-60 хв. Віковий склад учасників: 3-15 років.

        

Тренінг - це ефективне навчання, цікавий процес пізнання себе та інших, спілкування, ефективна форма володіння знаннями, інструмент для формування змін і навичок, форма розширення досвіду.

         Мета: вплив (сукупність різноманітних психічних впливів), спрямований на самопізнання та переосмислення сформованих уявлень про інших людей, оточення та життя в цілому, що приводить до самовдосконалення. Форма проведення групова (7-15 осіб). Час одного заняття-тренінга: від 1,5 – 5 годин. Термін проведення занять: 2-3 дні – 1-2 тижні. Тренінг призначений для роботи з психічно здоровими особистостями, здатними до самопізнання внутрішніх психічних актів та станів. Вікова категорія учасників: починаючи з 10 років.

Структура розвивальних та корекційних занять

         Розвивальне заняття складається з вступної, основної та заключної частин.

         Вступна частина заняття містить привітання, з якого починається кожне заняття. Привітання виконує важливу функцію встановлення (на початкових заняттях) або підтвердження (на наступних заняттях) емоційно-позитивного контакту „психолог-дитина”, формування в дитини спрямованості на однолітка та інтересу до нього. Вітання має бути адресоване кожному учаснику заняття без винятку, підкреслюючи тим самим його значимість. Ініціатива привітання на початковому етапі ігрових занять належить психологу. Важливо, щоб крім індивідуально орієнтованих вітань, на заняттях пролунало вітання всій групі, це допоможе об’єднати дітей, сприятиме формуванню почуття приналежності до групи.

         Основна частина займає більшу частину заняття. За  своїм змістом є реалізацією багатофункціональних технік, спрямованих на розвиток пізнавальних процесів, на формування соціальних навичок і на динамічний розвиток групи. Обов’язково спрямувати послідовність вправ з урахуванням чергування діяльностей, зміни психофізичного стану дітей (від рухливого до спокійного, від інтелектуальної гри до релаксаційної техніки; від простого до складного). Як правило, в одному занятті використовується від 2 до 4 ігор (вправ).

         Заключна частина заняття – це своєрідне підбиття підсумків, рефлексія заняття у двох аспектах: емоційному та змістовному (для дітей старшої та середньої ланки школи). Для дошкільників це буде виявлення емоційного стану на кінець заняття. Для підбиття підсумків наприкінці проводиться обговорення заняття, обмін враженнями, думками. Завершальним етапом є момент прощання.

Корекційне заняття є більш складною формою розвивального, має свої спеціфічні завдання та мету.

Психологічна корекція – це форма психолого-педагогічнох діяльності спрямована на виправлення таких особливостей психічного розвитку, які не відповідають „оптимальній” моделі розвитку, нормі або віковому орієнтиру як ідеальному варіанту розвитку дитини.

         Корекційне заняття відрізняється від розвивального за структурою.

         При вітанні та прощанні на початку заняття краще з’ясувати емоційний стан кожної дитини.

         Основною частиною стане відпрацювання проблемної ситуації. Ця частина – сукупність психотехнічних вправ і прийомів, спрямованих на вирішення завдань псиихокорекційного комплексу.

         У заключній частині заняття обов’язково мають бути ігри для зняття емоційного й фізичного напруження. Слід також з’ясувати емоційний стан кожної дитини на кінець заняття.

         Крім того, організація корекційної роботи для різних категорій дітей має свої особливості, залежно від яких буде змінюватися й сама структура заняття.       

Оформлення конспекту заняття (складові):

-         Тема

-         Мета

-         Матеріали

-         Хід заняття: вступна, основна, заключна частини (до кожної вправи вказується - назва, мета, приблизний час проведення, інструкція, хід)

Нормативно – документальне та методичне забезпечення

1)    Документація психолога / Т. Гончаренко // Психолог. Бібліотека. – К., 2003

2)    Журнали практичного психолога (соціального педагога) зразки // Психолог – 2004 - № 29-34

3)    Лист МОН про планування діяльності, ведення документації та звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти (Наказ МОН від 27.08.2000 № 1/9-352)

4)    Лунченко Н. Психолого-педагогічна служба в загальноосвітніх навчальних закладах. Оптимізація діяльності практичного психолога і соціального педагога з планування та ведення документації // Методичні рекомендації щодо організації та змісту навчально-виховного процесу в закладах освіти Київщини в 2002-2003 н.р.  – Біла Церква. - 2002

5)    Марінушкіна О. Порадник практичного психолога – Х., 2007

6)    Медико-психолого-педагогическая служба в ДОУ: Организация работы / Е. Каралашвили. – М., 2006

7)    Рабочая книга школьного психолога / Дубровина И. – М., 1991

8)    Cеменцова О., Лосєва Н. Корекційно-розвивальна діяльність практичного психолога // Психолог – 2007 - № 43

9)    Царенко Ю. Корекційно-розвивальні заняття // Психолог – 2002 - № 8