Просвітницькі заняття для учнів

Корекційна і розвивальна робота

Соціальна адаптація суттєво впливає на розвиток особистості підлітка. Від того, які взаємини склалися між дітьми у класі, який статус має підліток серед однолітків, залежить його успішність. У підлітковому віці дитина хоче зрозуміти, на що вона здатна, чим завойовує увагу інших людей, тобто намагається знайти  своє «місце під сонце». І практичний психолог має допомагати їй знайти себе, оцінити свої можливості та розвинути свої природні задатки.

Статус підлітка в колективі однолітків

Здебільшого практичний психолог доволі обізнаний з питаннями

соціального розвитку підлітка та адаптацією його у  колективі групи. Але водночас те, як складається повсякденне життя підлітка серед однокласників поза навчальним закладом, як він вибудовує з ними свої взаємини, є доволі гострими питаннями і для самого підлітка, і для практичного психолога. Міжособистісне спілкування визначає статус підлітка у колективі групи, проте суттєва неоднорідність статусу підлітків значно впливає на згуртованість групи.

Колектив класу як і будь-який інший колектив – складний

соціальний механізм, у якому функціонують окремі групи, є формальний і неформальний лідер тощо. Міжособистісні взаємини, що виникають між підлітками, їхнє ставлення одне до одного, взаємні оцінки та очікування – значущі складники гармонійного особистісного розвитку кожного підлітка. Від статусу в колективі групи залежить формування гуманістично спрямованої  особистості, відповідальної, впевненої у собі, психічно здорової, щасливої, з об’єктивною самооцінкою. Уміння підлітка керувати своєю поведінкою і способами спілкування, його здатність адекватно реагувати на те, що відбувається,  орієнтуватися у нових обставинах, відчувати своє місце в товаристві інших – усе це становить сферу його соціального розвитку. І великою мірою контроль  згуртованості групи – безпосередній обов’язок практичного психолога навчального закладу.

                   Виявлення непорозумінь у колективі групи

Із проблемою становлення класного колективу до практичного психолога

навчального закладу  звернувся керівник групи. За її спостереженнями, серед підлітків часто трапляються конфлікти, непорозуміння. Учні спілкуються групами: дівчатка відокремилися від хлопчиків, а дехто – від усіх інших.

Причини, що внесли дисбаланс у колектив:

      зіштовхнулися два потенційних лідери серед дівчат. Кожна намагалася завоювати авторитет і обстоювати власну позицію. Деякі хлопці з їхніх «компаній» проявили негатив до однокласників, які не належали до них, або зберігали нейтральну позицію;

      деяких підлітків вдома виховують за принципом «ти - найкращий», «все – для тебе». Батьки вважають такий спосіб виховання адекватним, але в колективі такому підлітку важко спілкуватися;

      різний темп особистісного, фізичного та психологічного зростання підлітків поділяє їх на групи спілкування.

Аби вивчити статус кожного підлітка в колективі групи, була проведена

діагностика. Під час вибору методики перевагу надавали проективним методикам. Адже вони передбачають творчу діяльність, яка створює психотерапевтичний ефект: знижує рівень агресії, тривожності. Діагностичну роботу організували в межах «Години психолога». Для підлітків справжню мету замаскували робочим завданням – створити «Галявину настрою». У ході виконання завдання кожен підліток виготовляє квітку, а практичний психолог залежно від стилю виконання та розміщення квітки робить висновок про статус підлітка у колективі.

Під час колективної роботи практичний психолог має уважно

спостерігати за роботою підлітків:

       як вони виготовляють свою квітку (охайно, обережно або швидко);

       що промовляють під час роботи (чи усміхаються, жартують, щось шепочуть або мовчать);

       які вибирають кольори, форми квітки, пелюсток (округлі, загострені тощо);

        де розміщують свою квітку на «Галявині настрою».

Усе це свідчить про особливості підлітка, його статус у колективі.

Після закінчення практичної роботи практичний психолог і класний

керівник аналізують створення квітки та її розміщення. Аналізування виробів подібне до аналізування робіт інших проективних методик. Так, колір, з якими працюють підлітки, вказує на їхній емоційний стан. Акуратність виконання свідчить про ставлення до себе. Розміщення квітки на «Галявині настрою» - про статус підлітка, ставлення до класного керівника. Якщо кольори веселі (жовті, блакитні, помаранчеві), форма округла і сама квітка приклеєна поруч із виробами інших, то можна сказати, що цей підліток – веселий, має друзів, уміє спілкуватися. Якщо  пелюстки мають загострену форму – такий підліток здебільшого має агресивні прояви, може вступати в конфлікти. Якщо квітку приклеєно подалі від усіх, то такий підліток не має в класі друзів. Можливо, він має статус ізольованого.

За результатами роботи було виділено кількох підлітків, які розмістили

свої квіти осторонь від інших і власне перебувають відсторонено від групи. Актив групи розмістив свої квіти навколо квітки класного керівника.

Корекційна робота щодо налагодження

міжособистісного спілкування підлітків

За результатами діагностичного обстеження було розроблено план дій

для розв’язання наявних проблем у міжособистісному спілкуванні підлітків та згуртування колективу. Цей план передбачав не лише корекційно-розвивальну роботу з підлітками, а й корекційно-просвітницьку роботу з батьками.

Від стилю виховання, взаємин у родині залежить настрій підлітка, його

ставлення до себе, впевненість у своїх силах. Тому варто провести батьківські збори в класі, де є проблеми у міжособисному спілкуванні та згуртованості, для того щоб:

v  пояснити батькам значення статусу підлітка у групі;

v  охарактеризувати типи цих статусів;

v  назвати основні чинники успішної соціалізації підлітка;

v  проінформувати батьків про стилі виховання у родині

 Після лекції батькам надають рекомендації щодо виховання підлітка

та демонструють «Галявину настрою», зроблену підлітками. Батькам пропонують разом проаналізувати роботу підлітків та віднайти квітку, яку зробила їхня дитина.

Аналізуючи для батьків такий вид роботи (за принципом соціометрії), їхню

увагу звертають на те, що означає обраний колір, форма, розмір і, звісно, місце наклеювання квітки.

«Галявина настрою» викликала жвавий інтерес, батьки кинулися

роздивлятися її, шукати роботу своєї дитини. Квітки на «Галявині настрою» не було підписано. Під час розглядання одні батьки казали: «Я одразу здогадалася, де квітка моєї дитини», інші – «Я навіть не можу уявити, яку квітку зробила моя донька!». Такими репліками батьки фактично продемонстрували рівень зацікавленості життям підлітка: достатньо приділяють часу своїй дитині, спілкуються з нею, вчать життєвої мудрості чи, навпаки, полишили дитину без належної опіки.

Такий формат роботи зацікавив батьків. Після батьківських зборів вони

розпитали своїх дітей, яку квітку ті зробили. Надана під час батьківських зборів інформація допомогла батькам зрозуміти хиби обраного стилю виховання у родині, усвідомлення помилок сприяло виправленню ситуації у спілкуванні з підлітками. Такі зміни у взаємодії в сім’ї  допомогли підліткам знайти друзів у групі та змінити свій статус.

Аби долучити підлітків, які приклеїли свої квіти осторонь, і цим показали

певну відстороненість під справ групи, до колективу, практичний психолог рекомендував педагогам звертати увагу на їхні успіхи та хвалити перед усім класом протягом двох тижнів.

Також підліткам запропоновано було взяти активну участь у підготовці та

проведені динамічних пауз, створені класних плакатів або стіннівок на тему «Наша група», «Правила спілкування в училищі», в узагальнені інформації щодо спільно проведеного дозвілля і виготовленні фото колажу.

Під час гуртування колективу головну роль відіграє корекційно-розвивальна

робота з підлітками. Щотижня з ними проводили тренінги з розвитку дружніх стосунків, спілкування, толерантності, вміння розв’язувати конфлікти.

На наступний день після проведення «Години психолога» на великій перерві

було ініційовано динамічні паузи. Їх завданнями були:

        емоційне і фізичне розвантаження;

        зниження появи конфліктних ситуацій;

        адаптація  ізольованих підлітків у колективі групи;

        налагодження міжособистісного спілкування в групі.

Динамічні паузи було створено на основі групової танцювальної терапії.

Підлітки залюбки повторювали танцювальні рухи, вигадували власні танцювальні па. Під час виконання дуже сміялися, веселилися, копіювали одне одного. Наприкінці тижня вони вже самі обирали музику. Кожен у центрі кола показував, як він вміє танцювати й радіти. Було приємно бачити, що підлітки, які мали статус ізольованого, почали брати активну участь у такому виді діяльності.

Окрім того, було проведено ігри на розвиток комунікативних навичок,

вправи на формування поваги до інших: ранкові привітання одне до одного, «Комплімент», «Побажання», «Бінго-людини».  Остання     вправа допомагає визначити спільні інтереси підлітків тощо.

Щотижня  бажано проводити з підлітками тренінги з розвитку дружніх

стосунків.

Результати корекційно-розвивальної роботи

Отже, на останньому етапі гуртування колективу головну роль відіграє

корекційно-розвивальна робота. на сьогоднішній день ситуація в класі поліпшилася. Підлітки стали більш відкриті. Конфліктні ситуації є, але несуттєві. Підлітки, що приклеїли свої квіти осторонь, почали брати активну участь у житті групи (концерти, культурні заходи), знайшли в групі друзів.

Батьки ж усіх підлітків задоволені тим, що змогли проаналізувати училищні

умови виховання. Дехто отримав індивідуальну консультацію. Батьки зрозуміли важливість спілкування підлітка поза стінами училища та єднальний ефект спільного дозвілля.

Проведена робота дала змогу досягти таких результатів:

для підлітків	§  знижено рівень конфліктності у групі §  зменшено кількість тих, хто має статус ізольованого §  підвищено згуртованість колективу групи
для батьків	§  підвищено психологічну грамотність §  надано рекомендації, як допомогти підліткові підвищити та зберегти свій статус у групі
для педагогів	§ надано зразок спільного з практичним психологом розв’язання проблем взаємодії педагога з підлітками та у міжособистісному спілкуванні в групі § підвищено психологічну грамотність § надано рекомендації щодо гуртування колективу у групі
для психологічної служби	§  складено план заходів щодо подальшого гуртування колективу §  налагоджено профілактичну роботу

Педагоги та практичні психологи повинні розуміти, що в  навчальному

закладі потрібно уважно стежити за статусом підлітків у групі. Аналізуючи поведінку і стосунки у колективі групи, можна дійти висновку, що статус  підлітка багато в чому залежить від його індивідуальних особливостей. Якщо підліток упевнений у собі, комунікативний, активний,розумний, то займає позицію лідера або належить до тих, кому надається перевага у міжособистісному спілкуванні. Якщо ж підліток млявий, тихий, надмірно врівноважений, то він може опинитися в статусі ізольованого. На статус в колективі впливає також:

       адекватність поведінки;

       рівень вихованості;

       вміння реагувати на критику;

       уміння і здібності;

       досягнення;

       матеріальна забезпеченість батьків.

Вчасно скорегований статус підлітка справляє прямий вплив на самооцінку

та рівень його успішності. Наприклад, якщо у підлітка самооцінка занижена, він невпевнений у собі, має низький рівень мотивації навчання і при цьому стає ізольованим, це може призвести до депресій, комплексів неповноцінності тощо. Завдання практичного психолога і класного керівника – підвищити його статус шляхом створення ситуації успіху, звернення уваги на нього, заохочення. У такій ситуації роль сім’ї  є вирішальною: додаткова підтримка допоможе пришвидшити процес становлення. Підліток довіряє батькам, прислухається до їхніх думок, тому отримані батьківські поради стануть ще одним стимулом змінити своє становище, знайти нових друзів та завоювати повагу однокласників.

Приємно бачити щасливих дітей, які люблять себе, інших та насолоджуються

життям.

Психодіагностичне вивчення проблем у колективі групи

за допомогою проективної методики «Галявина настрою»

Завдання для практичного психолога:

Ø  з’ясувати статус кожного підлітка в групі;

Ø  проаналізувати особливості міжособистісного спілкування в групі.

Мета заходу для підлітків: релаксація та зняття психоемоційного і фізичного  

                                                 напруження.

Завдання для підлітків:      створити власну квітку та приклеїти її на ватман біля

                                                 квітки класного керівника.

Обладнання:                         ватман, клей, пензлі, ножиці, набори кольорового

                                                 паперу.

ХІД РОБОТИ

Практичний психолог: Діти, сядьте зручніше. Спробуйте  заплющити очі.

Відчуйте стілець, на якому ви сидите. Підлогу, на якій стоїте. Розслабте плечі, лікті. Руки стають важкими й теплими. Розслабте ваші стегна, коліна, ступні. Ноги стають важкими і теплими. Спробуйте розслабити м’язи спини, шиї, голови, обличчя. Ваше тіло важке і тепле… А зараз спробуйте уявити себе квіткою. Якого вона буде кольору, розміру, виду… Ви можете затримати цей образ на хвилину, щоб краще її уявити… Я зараз повільно порахую до десяти, ви розплющите очі і потягнетеся, наче після сну. Тепер пригадайте свою квітку і виготовте її  кольорового паперу. (Тривалість виконання – 10-15 хв.)

Підлітки можуть коментувати свої образи, враження від них. Бажано, щоб

кожен проговорював, чому саме обрав образ такої квітки, що він означає, як характеризує саме його. Всі коментарі практичний психолог фіксує для подальшого поглибленого аналізування. Особливо ретельно записує негативні висловлювання стосовно квітки.

Роботу може супроводжувати нейтральна музика – це допоможе створити

атмосферу творчості. Коли підлітки закінчили створювати вироби, вони приклеюють їх на ватман. Заздалегідь класний керівник приклеює свою квітку в центрі  ватмана.

Практичний психолог: Друзі, ви бачите, що на дошці висить ватман. Це –

«Галявина настрою», на яку треба приклеїти свою квітку. Оберіть місце, де їй буде зручно і комфортно. (Підлітки по черзі виконують завдання).

Ось бачите, яка чудова квіткова галявина у нас вийшла! Кожна квітка –

особлива, неповторна. Але разом утворюється дивовижний букет. Так кожен із вас в групі  є абсолютно унікальним, зі своїм внутрішнім світом, здібностями, потребами. Якщо ми подивимося на квіти, то побачимо, що в деяких образах є щось спільне – колір, форма, вигляд. Так і у вас – це можуть бути  спільні інтереси, схожі характери, вольовий дух тощо. І ми повинні поважати кожного за це, бути толерантними, сприймати одне одного такими, якими ми є. бо якщо ображати, принижувати, вимагати, то від цього людина стає агресивною, недружелюбною. Вона, як квітка, почне сохнути, пропадати. А конфліктні ситуації в класі знищують дружбу і повагу. Це все одно, що взяти і повиривати квіти з нашої створеної галявини. Деякі квіти, звісно, залишаться, але букет буде неповним! Дякую вам за співпрацю. Бажаю, щоб ви були дружними і радісними щодня!

Міні-лекція «Стилі виховання в родині»

Зазвичай батьки по-різному виховують своїх дітей. Несвідомо, а іноді

усвідомлено, вони обирають певний стиль виховання в родині, від якого багато в чому залежить те, якою особистістю стане їхня дитина в майбутньому. Вирізняють чотири стилі виховання у родині: авторитарний,  індиферентний, ліберальний та авторитетний. Їх характеристики узагальнено представлено у Схемі.

Кожен стиль відображає поведінку батьків у різних життєвих ситуаціях,

ставлення до своїх дітей, тобто модель виховання. У будь-якому разі модель виховання впливає на підлітка, його розвиток, міжособистісне спілкування, ставлення до оточення, до себе тощо.

Розглянемо їх детальніше.

Авторитарний. Батьки можуть і повинні висувати  вимоги до своєї дитини,

виходячи з цілей виховання, норм моралі, конкретних ситуацій, в яких необхідно приймати педагогічно й етично виправдані рішення. Проте ті з них, які надають перевагу наказам та насильству, стикаються з опором підлітка, який реагує на тиск, примушування і погрози своїми контрзаходами: лицемірством, обманом, спалахом грубості, а іноді відвертою ненавистю. Але навіть, якщо дорослі подолають цей опір, то разом із ним можуть зламати і багато цінних особистісних якостей підлітка, таких як самостійність, відчуття власної гідності, ініціативність, віра в себе і в свої можливості. Безоглядна авторитарність батьків, ігнорування інтересів і думок підлітка, систематичне позбавлення права голосу під час розв’язання його питань може стати серйозною перепоною у формуванні здорової особистості.

Індиферентний. Таку позицію характеризують низький рівень вимогливості

та слабка реакція на запити та потреби підлітка. Батьки надають перевагу іншим справам, а спілкуванню зі своєю дитиною приділяють гранично мало часу. Часто таких підлітків виховують дідусі і бабусі – і це в найкращому випадку. Такий тип виховання може вкрай негативно позначитися на розвитку, емоційному стані та самооцінці дитини. Через байдужість батьків підліток може почуватися непотрібним, шукати любові та підтримки поза батьківським домом. Все це негативно впливає на становлення особистісних якостей підлітка і збільшує ризики негативних наслідків у його подальшому житті.

Ліберальний.   Це система стосунків, за якої батьки, забезпечуючи

задоволення всіх потреб підлітка, захищають його від будь-яких турбот, зусиль і труднощів, беручи їх на себе. Питання про активне формування особистості відходить на другий план. Батьки  фактично блокують процес серйозної підготовки їхньої дитини до зіткнення з реальністю за порогом рідного дому. Саме ці    підлітки виявляються більш непристосованими до життя в колективі. За даними психологічних спостережень, такі підлітки мають найбільшу кількість психологічних зривів в перехідному віці. Якраз ці підлітки, якими, здавалося б, нема на що скаржитися, починають повставати проти надмірної батьківської опіки. Якщо диктат передбачає насильство, наказ, жорсткий авторитаризм, то опіка – турбота, оберігання від труднощів. Проте результат багато в чому збігається: у підлітків відсутні самостійність, ініціатива, впевненість, вони так або так усунені від розв’язання життєвих проблем.

Авторитетний.  Демократія передбачає співпрацю усіх членів родини.  Для

підлітка встановлено правила й обмеження. Батьки послідовні щодо своїх вимог та контролю. Потреби підлітка важливі, ніж суворе дотримання правил. Підліток в такій сім’ї почувається особистістю, яка має право на власну думку, на самостійні рішення, які поважають. Підлітка в такій сім’ї цінують, розуміють та люблять.

Варто пам’ятати, що саме батьки, обираючи певний стиль виховання своєї

дитини, закладають фундамент її характеру і визначають її місце у соціумі.

Загальні   рекомендації щодо виховання підлітків для батьків

ü Розмовляйте з підлітком. У кожної  людини є потреба говорити з тими, хто її оточує, та слухати, що говорять вони. Це необхідно і підліткові, і батькам. Якщо спілкування не відбувається, наростає непорозуміння, люди віддаляються одне від одного. Тоді підліток задовольняє потребу у спілкуванні та увазі поза родиною. А це великий ризик, що це може бути деструктивним для нього.

ü Вислуховуйте підлітка.  Здатність слухати – ключ до ефективного спілкування. Але вислухати – це не так просто, як може здатися на перший погляд. Підліток хоче, щоб його слухали, а значить вимагає поваги до себе.

ü Умійте поставити себе на місце підлітка.  Підліткові часто здається, що з тими проблемами, з якими йому довелося зіткнутися, ніхто раніше не стикався. Добре, якщо у нього не буде сумнівів, що хтось розуміє, що з ним відбувається. Зовсім необов’язково мати на все готову відповідь або повчальну історію. Треба лише подивитися на світ очима підлітка, пригадати, як наші батьки критикували зачіску, музичні захоплення, що їм не подобались, і пригадати, що в цей момент відчували. Варто показати підліткові, що його розуміють.

ü Будьте поряд.  Батьки, звичайно, не можуть завжди бути поряд зі своєю дитиною через  зайнятість на роботі чи необхідністю відпочити. І підліток розуміє це. Проте важливо, щоб він знав, що для нього завжди знайдеться час, щоб поговорити, разом відпочити або просто побути поряд. Так батьки задовольняють потребу підлітка в ніжності, любові та увазі.

ü Намагайтеся підтримувати самостійність підлітка.  Важливо проводити час з підлітком і розмовляти з ним. Але не менш важливо задовольняти потребу підлітка у свободі й  незалежності. У такому разі батьки виконують роль «страховки».

ü Пам’ятайте про унікальність своєї дитини. У кожного є сильні та слабкі сторони. У кожного підлітка є здібності, навіть якщо здається, що це не так. Треба допомогти йому знайти те, що у нього виходить найкраще, і повірити в себе. Якщо він повірить, що на щось здатен в житті, то спрямує зусилля на досягнення своїх цілей.

Поради батькам щодо підвищення статусу підлітка в колективі 

§  Допомагайте підліткові слідкувати за зовнішнім виглядом (правильно підібрати одяг, зачіску – за принципом «за одягом зустрічають»).

§  Учіть підлітка виходити із конфліктних ситуацій (найкращий конструктивний спосіб - компроміс).

§  Хваліть, підтримуйте ініціативу підлітка – це розвиває впевненість у власних силах, веде до успіху.

§  Навчайте секретам спілкування – частіше посміхатися, бути ввічливим, цікавитися успіхами інших людей.

§  Спілкуйтеся щоденно вдома, обговорюйте події та новини, відвідуйте культурні заходи – це розвиває кругозір підлітка, розширює його інтереси. Так він зможе вільно спілкуватися з іншими на різні теми, повідомити щось цікаве, а отже, опиниться в центрі уваги, стане «душею компанії», здобуде авторитет.

§  Зменшіть кількість заборон, натомість встановіть домашні правила, які підліток має чітко усвідомлювати та сприймати. Це надасть йому свободу та можливість самостійно приймати певні рішення.

§  Намагайтеся розуміти проблеми підлітка і вчасно їх розв’язувати.

§  Приділяйте достатньо уваги і любові, щоб підліток не вимагав цього «силою» в колективі класу (через образу і приниження інших, демонстративну поведінку тощо), погіршуючи ситуацію.

§  Дотримуйтеся правила «золотої середини» в усьому.

Вправа «Бінго - людина»

Мета: виховувати толерантне ставлення до інших людей.

Хід вправи:

Кожен учасник  отримує папір формату А4. Аркуш складають навпіл.

Відриваючи шматочки паперу, створюють половинку людини: голову, шию, руку, тіло, ногу. Розгорнувши аркуш, учасник отримує «Бінго-людину».

На частинах тіла «Бінго-людини» записують:

·         на голові – мрію;

·         на правій руці – улюблену справу;

·         на лівій руці – уподобану музику;

·         на правій нозі – улюблений спосіб відпочинку;

·         на лівій нозі – страхи.

Упродовж п’яти хвилин учасники роблять написи на частинах тіла «Бінго-

людини». Далі  звіряють свої відповіді з відповідями інших, вільно рухаючись аудиторією.

Учасники аналізують отримані результати за схожими та відмінними

відповідями на запитання, наприклад:

·         у кого збіглися мрії?

·         хто любить слухати однакову музику?

·         чи є такі відповіді, які ні в кого не збіглися?

Під час аналізування варто підкреслити спільні інтереси учасників,

можливість знайти  нових друзів, а також відзначити індивідуальність, право відрізнятися одне від одного. Отже людина має ставитися до інших толерантно, приймати і поважати їх такими, якими вони є.

                Організація просвітницької роботи

    Психологічна просвіта включає в себе роботу з батьками, викладачами та здобувачами освіти. Крім просвітницьких заходів, що стосуються навчально-виробничого процесу та психологічних проблем, практичний психолог організовує профілактичну роботу з декількох основних напрямків:

·       профілактика шкідливих звичок та збереження здоров’я нації;

·       профілактика жорстокого поводження.

   Організовуючи  профілактичну роботу практичний  психолог  враховує, що:

-у кожній групі повинен бути проведений хоча б один профілактичний захід на рік по попередженню шкідливих звичок і один по попередженню жорстокого поводження

проведені просвітницькі та профілактичні заходи.

   Профілактичне заняття розробляється за схемою:

ü Дата:

ü Тема:

ü Мета:

ü Вікова група:

ü Обладнання:

ü Форма проведення:

ü Хід проведення (конспект заняття)

Підказки:

Ви вирішили працювати психологом. Із чого ж почати?

На самому початку роботи прагніть довести  практичну значущість Вашої професії, доводячи до колег основну думку: «Психолог прийшов допомогти педагогам, дітям, батькам». Ваша найголовніша справа  - це спілкування, зумійте відчути справжню радість і задоволення від цього. Будьте оптимістом! Занудних і песимістичних оточуючі не сприймають..

Вивчіть правову базу (Положення про службу практичної психології в системі освіти, права й обов'язки практичного психолога; етичний кодекс психолога, які рекомендуються; тимчасові нормативи діагностичної та корекційної діяльності).

Ваш основний помічник у роботі – бібліотека та періодичні видання. Багато корисної інформації можна знайти в журналах "Психолог", «Практична психологія і соціальна робота», «На допомогу практичному психологу», «Обдарована дитина» та інші. Не забувайте про наукові книги, методичні рекомендації та Інтернет. Познайомтеся з колегами, що мають досвід роботи, відвідуйте заходи для фахівців, що пропонує методичний центр.

Основні напрями діяльності.

Діагностичний - один із традиційних напрямів.

Підказка. Працюючи психологом,  перед діагностикою ставте собі запитання: "Навіщо?", "Що я отримаю в результаті?",  адже діагностика, обробка результатів, інтерпретація займають багато часу. Частіше спостерігайте за дітьми, спілкуйтеся з учнями, викладачами, батьками. Результати діагностики обговорюйте (у рамках дозволеного - "НЕ НАШКОДЬ УЧНЮ").

Корекційно-розвивальна робота та консультативна робота

Підказка. Не чекайте, що до Вас відразу підуть із запитаннями, проблемами, йдіть самі. Провели діагностику - обговоріть (у рамках дозволеного - "НЕ НАШКОДЬ УЧНЮ") з майстром виробничого навчання (класним керівником) реальність виконання рекомендацій. Якщо дитині потрібні корекційні або розвивальні заняття, запропонуйте свою допомогу. Якщо в посадових обов'язках цей вид діяльності не передбачений, то порекомендуйте фахівця, готового допомогти.

Підказка. Графік Вашої роботи, коли й у який час ведете консультації для дітей, батьків, педагогів, повинен висіти на дверях вашого кабінету.

Просвітницька та профілактична робота (педради, батьківські збори, бесіди з дітьми, лекторії тощо).

Підказка. Пропонуйте майстрам в/н (класним керівникам) провести інтерактивні методи роботи, наприклад, із групою тренінгову форму.

Документація

Папка з документацією (зручно завести папку з файлами):

Положення про службу практичної психології в системі освіти;

Посадові обов'язки (завірені печаткою й підписом директора);

Перспективне планування на рік;

Етичний кодекс психолога;

Положення про атестацію працівників психологічної служби;

Різні накази, інструкції.

Підказка. У папках із файлами дуже зручно зберігати результати обстежень.

Папки з методичними матеріалами.

Підказка . Зручно мати папки з різних розділів: робота з батьками, робота з викладачами, робота з здобувачами освіти, методичні розробки, психодіагностика за напрямками тощо, а також окремі папки по групах.

Методики.

Користуйтеся стандартизованими науковими методиками.

Особливості побудови взаємин:

а) Психолог. Труднощі можуть виникнути через "вічне питання": «Кому Ви підкоряєтесь, перед ким звітуєте». Буває, що адміністратор навантажує психолога роботою, яка не входить у його  обов'язки. Що ж робити? Уважно вивчіть пункти посадової інструкції, вчіться казати коректне «НІ», якщо це перевищує рамки Ваших повноважень.

б) Психолог і педагогічний колектив. Суть цих взаємин - рівноправне співробітництво. І в педагога, і у психолога є загальна мета - УЧЕНЬ, її розвиток і благополуччя. Спілкування з керівниками груп повинно будуватись на принципах поваги його досвіду та віку, дипломатії й компромісу. У колективі завжди знайдеться група викладачів, які з інтересом включаться у Вашу спільну діяльність. І у Вас з'являться однодумці.

в) Психолог та здобувачі освіти. Відкритість, посмішка, щирість, вміння вийти з важкої ситуації - усе це забезпечує Ваш авторитет. Важливий і стиль Вашої поведінки: як запрошуєте дітей прийти на індивідуальну роботу, як ходите по коридору, як проводите заняття, як реагуєте на провокації, агресію, несподіваний прихід. І наостанок:  закривайте двері до кабінету тільки у випадку консультації чи діагностики. Не сидіть в кабінеті, виходьте поспілкуватися з дітьми, педагогами або запрошуйте дітей до себе.

    Поважайте себе! Увечері  підсумовуйте  робочий день, відзначаючи успіхи – це допоможе Вам зберегти віру в свої сили. Але не забувайте аналізувати помилки, не дозволяйте собі амбітності і зверхності.

Не забувайте про те, що вада багатьох педагогів в тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати. Думати – Ваш головний обов’язок.

Дбайте про збереження своєї нервової системи. Прогулянки на свіжому повітрі, співи, танці, аутотренінг та власна психотерапія – все це допоможе Вам зберегти хороший настрій, оптимізм, доброзичливі стосунки, віру в людей і в себе.