Коли соромно хотіти

Іноді бажання з’являється — і одразу ж накривається соромом.

Хотіти більше, ніж маєш. Хотіти інакше, ніж очікують. Хотіти не те, що «потрібно», а те, що справді тягне. Усередині одразу звучить голос: «це егоїстично», «це зайве», «не час». Бажання починає здаватися чимось небезпечним.

Часто сором за бажання формується там, де за них колись знецінювали або висміювали. Де хотіти означало бути незручним, надто вимогливим, надто живим. І тоді людина вчиться хотіти тихо — або не хотіти взагалі.

Але бажання не зникають. Вони або проростають у несподіваних формах, або перетворюються на внутрішню порожнечу. Дозволити собі хотіти — це не означає одразу діяти. Це означає визнати: «зі мною щось відбувається, і це важливо».

Бажання — це не примха. Це мова життя всередині нас.