Перший шок пройшов. Всі ми перейшли в «режим марафонців». Тобто ми маємо не тільки відстоювати власну незалежність, а й продовжувати працювати, створювати колективний освітній, економічний, інтелектуальний, культурний продукти.

І, найголовніше, ми маємо плекати майбутнє, нашу юнь, наших дітей. Аби ця затяжна війна не тиснула тягарем психологічної травми на все їх майбутнє життя, ми створюємо умови для відпочинку, «перетравлення» травмівного досвіду, нашого та наших дітей. Ми маємо приділяти увагу практикам емоційного відновлення, розвитку власної здатності опиратись, розвиватись, рухатись.

Розглянемо правила комунікації під час війни, аби випадково не створювати додаткові зони соціальної напруги.

Правила соціальної комунікації під час війни

Як говорити про війну? Де б ви зараз не були: в Україні, чи за кордоном, трапляються ситуації, коли зав’язується розмова про війну з незнайомцями на вулиці чи в магазині. Часто ці незнайомці – люди, які нещодавно переїхали в ваше місто, тікаючи від війни. Як бути в такій ситуації? Яких правил комунікації потрібно дотримуватися в спілкуванні з незнайомими людьми?

Насамперед важливо зрозуміти, що в ситуації, коли ви на вулиці заговорили з незнайомою людиною, ви не знаєте, на якому етапі проживання травматичної події перебуває ця людина: у гострому стресі, втраті, травмі тощо. Тому в будь[1]якому разі будьте щирими (це одразу відчувається) та чіткими в своїх словах. Спробуйте уникати двозначних висловлювань. Якщо бачите, що людина в ступорі чи вас не зрозуміла – перепитайте, чи все гаразд і чи не потрібно пояснити щось ще раз. Конкретика та реалістичність – наші найкращі друзі.

Якщо людина почала розповідати про свій досвід, послухайте стільки, скільки можете. Імовірно, вона хоче виговоритися і бути поміченою – це теж одна зі спроб адаптації до нового середовища, спосіб знайти собі місце. Однак пам’ятайте, що така розмова потребуватиме багато зусиль, прислухайтеся до себе, чи готові ви продовжувати цю розмову і чи маєте ресурси для цього.

Як поводитися?

àБудьте такими, якими ви є. Якщо вам незручно, ви губитесь, відчуваєте страх – так і скажіть.

àУникайте категоричних суджень, висновків, запитань, які можуть додати людині сорому, страху чи вини: «А чого ж ви раніше не виїхали?», «А як же ви там батьків лишили?», «І ви не боїтеся за свій дім?» тощо.

àКраще не висловлювати думок, які можуть сприйматися як знецінення чи неправда: «Не жалійтеся», «Не перебільшуйте», «Деяким людям ще гірше було», «Ви маєте бути сильним/сильною заради дітей, чоловіка (дружини), батьків», «Я вас розумію», «Було б чого так реагувати», «Усе буде добре»...

Про що краще не питати?

àНе питайте про емоції: «А вам було страшно?», «А ви думали, що загинете?», «А вам було шкода лишати свій дім?» тощо. Таким чином ви створюєте ситуацію, в якій легко «провалитися» в травмівні переживання.

àНе розпитуйте про деталі минулих подій, виїзду, не зупиняйтеся на чутливих моментах. Це можуть бути тригери минулих переживань, з якими ви можете не впоратися. Це робота психолога і психотерапевта за запитом клієнта.

àНе питайте про плани на майбутнє. Перед вами людина, яка перебуває у складній ситуації невизначеності, тому це недоречно.

Як висловити свою підтримку?

àПідтримати можна словами: «Я з вами тут, я поруч», «Ви робите все, що потрібно», «Мені прикро, що вам зараз боляче», «Я вам співчуваю», «Ви робите найкраще з можливого», «Я вас підтримую».

àЯкщо раптом забажаєте хочете обійняти людину, обов’язково спитайте дозволу.

àВарто також поцікавитися, чим можна допомогти людині.

Як спілкуватись з іншими в країні, де триває війна?

Спілкування з незнайомими людьми в країні, де триває війна, може бути складним і потенційно небезпечним. Якщо ви опинилися в такій ситуації, дотримуйтесь таких 10 рекомендацій для вашої особистої безпеки:

1) Будьте обережними: уникайте ризикованих ситуацій та місць зі збільшеним ризиком для особистої безпеки. Дізнайтесь про поточну ситуацію в країні та зони, яких краще уникати.

2) Уникайте зон бойових дій: дотримуйтесь інформації про заборонені зони та пересувайтесь у безпечних районах. Не підходьте до прифронтових районів або місць активних бойових дій.

3) Не демонструйте статки: не розкривайте публічно своїх цінностей, грошей або дорогих речей, що може зробити вас об'єктом крадіжок або нападів.

4) Не втручайтеся в політичні дискусії: утримуйтесь від обговорення політичних питань або приналежності до яких-небудь сторін у конфлікті, аби уникнути потенційних конфліктних ситуацій.

5) Проявляйте повагу до місцевих звичаїв: дотримуйтесь місцевих культурних норм та звичаїв, щоб уникнути конфліктів і неуважливості.

6) Перед переміщенням ретельно плануйте маршрут: якщо вам необхідно переміститися в інші райони або країни, перевірте надійні джерела інформації щодо безпеки маршруту.

7) Спілкуйтесь обачно: уникайте використання тем, які можуть викривати вашу приналежність до певної групи або національності.

 Стежте за мовою тіла: звертайте увагу на мову тіла і реакції незнайомців, щоб розуміти їх настрій і наміри.

9) Повідомляйте близьким про свої плани: якщо у вас є рідні чи близькі, діліться з ними своїми планами та місцезнаходженням, щоб у разі необхідності вам було легше їх знайти.

10) Зберігайте телефони екстрених служб: майте під рукою номери екстрених служб та посольства/консульства своєї країни, аби в разі необхідності ви могли оперативно звернутися по допомогу. Незалежно від того, яких рекомендацій ви дотримуєтеся, будьте завжди пильними і довіряйте своїй інтуїції. Пам'ятайте, що ситуація в країні з воєнним конфліктом може бути непередбачуваною, тому діяти розумно та обережно – ваш головний пріоритет.

Автор порад – психологиня Марія Яцухненко. Текст порад опубліковано в телеграм-каналі «Психологічна підтримка» проєкту «Розкажи мені»