ПРИТЧА ПРО ЯБЛУКА І ДОБРО 

Жили по сусідству двоє чоловіків.

Один був щирий і добрий - завжди відкритий на допомогу, жив з усмішкою, ділився тим, що мав, і ніс у серці світло.

Другий же був вічно невдоволений: усіх критикував, на всіх нарікав, вважав, що весь світ неправий, а він один - «святий і праведний».

Заздрість не давала йому спокою.

І вирішив він зіпсувати настрій своєму доброму сусідові.

Узяв старе, поржавіле відро, назбирав у саду гнилих яблук та груш і під покровом ночі поставив під двері сусіда - з надією викликати злість, сварку й конфлікт.

Настав ранок.

Добрий сусід вийшов, побачив відро… мовчки виніс його на смітник.

А потім узяв своє чисте, гарне відерце, зірвав у саду найкращі - рум’яні, солодкі й запашні плоди та поніс до того самого сусіда.

Той, побачивши це, зніяковів і сказав: - Я приніс тобі гнилі плоди… а ти мені - найкращі.

І в цю мить він зрозумів свою помилку.

Серце його пом’якшало, і він щиро перепросив.

Мораль

Хто чим багатий - тим і ділиться.

Зі злості народжується втома, стрес і неспокій.

А з добра - тиша в серці, радість і внутрішній мир.

Бо добро завжди повертається.

І часто - набагато більшим, ніж ми очікуємо.