Притча про Крилате Серце
В одному індійському племені, яке впродовж уже не одного покоління жило в резервації, народився хлопчик. Його назвали Крилате Серце. Чому саме так? Тому що схід сонця в цей день нагадував знамення: перисті хмари, осяяні сонцем, наче сонячними крилами, охопили все небо.
Стаючи дорослим, хлопчик проявив себе не простим індійцем, але він володів
трьома великими здібностями: знати, зцілювати і літати.
Вождь племені дуже зрадів першим двом і часто використовував їх. Хлопчику
задавали питання: як чинити в складних ситуаціях — і він давав точні
відповіді-пророцтва, які завжди збувалися. Якщо хтось з племені захворював, то
кликали Крилате Серце — і, з волі невтілених Великих Вождів, люди отримували
зцілення.
Сам же хлопчик більше за все радів своїй здатності літати! Він під час
польоту відчував себе — повністю вільним! Його не обмежували більше кордони
резервації, його не стримувало тяжіння Землі!
Це було — так просто і так прекрасно! В якийсь момент він відчував, неначе
сонце сходить в його грудях — і перетворював руки, що виходили з його сонячного
духовного серця, в безкінечні Крила Світла. І тоді — під Крилами — був тільки
безкраїй Океан Світла — і можна було літати!
І він був вільний перебувати там, де хотів!
* * *
Він часто йшов на гірське плато, яке було священним місцем для їхнього
племені в ті часи, коли їхній народ був вільним. Це місце вважалося священним
тому, що, перебуваючи там, найкраще було розмовляти з Великими Вождями. Тут —
впродовж століть — приймалися важливі для племені рішення.
Тепер те гірське плато належало світлошкірим людям. Але вони його ніяк не
використовували: адже нічого цінного для себе вони там не знайшли. Лиш іноді
плато відвідували подорожуючі — щоб побачити красу пейзажу, який відкривався з
цієї висоти.
Крилате Серце любив перебувати в медитації тут. Він міг бачити Сяючі Лики
Великих Вождів людства і розмовляти з Ними…
Або він міг милуватися тим, як сонце вранці піднімається над горизонтом,
освічуючи своїм живильним світлом гірську панораму…
Або він міг літати в сонячному світлі там, де ширяють одні орли…
Або ж він занурювався у ті простори нематеріального Світла, де душа, вільна
від тіла, стає Божественним Вогнем. Тоді — Сила Безкінечного Світла-Вогню стає
твоєю суттю…
* * *
Великі Вожді багато чому навчали Крилате Серце.
Вони показували йому, які ступені має пройти душа у своєму розвитку — щоб
відкрилася перед нею Божественна Свідомість, щоб стала здатна вона здійснити
Політ Свободи.
Великі Вожді також відкривали перед Крилатим Серцем сторінки історії Землі.
Він бачив у мінливому Світлі картини, що розповідали про прихід на Землю
Божественних Посланців. У різні епохи і до народів різних — Посланці ті
приходили. Вони завжди несли людям одну й ту саму Істину! Люди ж… спотворювали її,
створюючи — на свій смак — ті чи інші варіанти віри…
* * *
Якось Великі Вожді зібралися на тому плато разом — і сказали Крилатому
Серцю:
“Настав час тобі починати ту справу, заради якої ти втілений на Землю. Ти
мусиш знайти і посвятити у Вище Знання дванадцять людей: чоловіків і жінок, які
продовжать справу щодо повернення Великих Знань людям. То мусять бути готові до
прийняття тих Знань душі. Серед них будуть і світлошкірі діти цієї землі.
Всі люди рівні перед великою Силою Бога! І тепер початок тієї епохи настає,
коли вони повинні будуть здобути єдине істинне Знання. Перед Єдиною Силою Бога
— себе повинні всі люди усвідомити! Адже в них усіх живе Частинка цієї Сили!
Епоха нова наблизилася! Тобі настав час почати!
Отже, ти мусиш знайти дванадцять людей!”
“Так мало?” — запитав Крилате Серце.
“Так багато! Ти зрозумієш це, коли почнеш шукати!”
* * *
Крилата Серце вирішив почати свій пошук серед індійців.
Багато племен він відвідав…
Образа і зненависть до завойовників скували душі багатьох. І непросто було
знайти тих, хто хотів би здобути свободу — не відвойовуючи і не займаючись
помстою, а люблячи інших і перетворюючи себе…
Однак в деяких племенах ще пам’ятали те, що знали колись їхні предки —
вільні діти вільної землі. Ці люди були сміливі і сповнені спокою, вони не
боялися смерті і поважали життя, вони жили в гармонії зі світом природи. Світ
Божественного Духу вони не вважали вигадкою — і готові були почути слова
Великих Вождів.
Крилате Серце говорив тим людям:
“Великі Вожді, Котрі не мовчать, веліли мені прийти до багатьох племен
людських і нагадати про те, що знають Вони, але забули люди!”
Індійці легко вірили йому. Вони бачили, що Крилате Серце може літати, знати
і зцілювати — і несе їм Великі Знання їхніх предків.
Крилате Серце знайшов серед них тих, хто був достойний посвячення у Вище
Знання.
* * *
Минав час… І Крилате Серце почав шукати і серед світлошкірих — тих, хто
змогли би вмістити знання про смисл буття, про Великих Вождів людства, про
Свободу, про Силу Творця. Проте він зіткнувся з великими труднощами…
Коли Крилате Серце говорив світлошкірим людям про те, що сам знав про Бога,
— йому не вірили, а часто і… проклинали.
А коли він літав — ті люди лякалися “неможливого“ і починали стріляти в
нього з рушниць…
Коли ж він зцілював хворих — вони одразу забували те головне, що він
показував, і намагалися всього лише розплатитися грошима…
Але ж, якщо не зрозуміють люди причини своїх хвороб, — то покоління за
поколінням хворітимуть все тяжче! Хвороби є наслідком порушення гармонії між
душею людською і Богом, Котрий кличе ту душу, щоб сказати: є проблема, які тобі
давно пора розв’язувати! І головний смисл лікування полягає в тому, щоб
розкрити і змінити причину — і наслідок тоді зміниться сам!
Здатність зцілювати дозволила Крилатому Серцю допомогти не багатьом серед
світлошкірих — в усвідомленні смислу життя, смерті і законів Сили. Але тих, які
змогли б сприйняти саме вищі знання, він ніяк не міг відшукати.
* * *
Одного разу на тому гірському плато Крилате Серце побачив світлошкіру
дівчину, яка дивилася на схід сонця так, як це роблять вільні духом. Її
золотисте волосся пестив легенький вітрець. У глибокому внутрішньому спокої
вона дивилася на світило, що сходило — не тілесними лише очима, але й душею!
Вона саме любила це сонце, цю землю, цих ширяючих в просторі птахів…
У ній не було жодної штучності, яка вигукує: “Ох, яка люб’язність!” — і
миттєво перемикає думки на інше: нікчемне, порожнє. Вона… жила в гармонії з
Красою!
* * *
Сонце зійшло. Дівчина посміхнулася йому ще раз — і попрямувала стежиною, що
вела у місто.
В цей момент перед нею з’явився Крилате Серце. Вона не злякалася.
Крилата Серце сказав:
“Я бачив, як Ви зустрічали сонце, Джоанна, і тепер мені дуже потрібно з
Вами поговорити. Ви дозволите?”
“Звідки Ви знаєте мене?”
“Мені даровані здібності знати, зцілювати і літати”, — відповів Крилате
Серце.
“Ви — жартуєте! Однак, якщо Ви знаєте, як мене звати, — то як звати Вас?”
“Крилате Серце.”
Джоанна на декілька секунд завмерла, неначе схід сонця знову охопив усю її
істоту — і поніс над безмежними просторами…
Вона протягнула у привітанні руку. У ній з самого початку не було страху…
Вона безкінечно довіряла цьому незнайомцю!
Вона, подивившись прямо в очі Крилатому Серцю, сказала:
“Я завжди мріяла про це: ось так ледь відштовхнутися від землі — і
злетіти!”
“Хочете полетіти зі мною?”
“Так!”
Крилате Серце підняв Джоанну на руки — і вони полетіли…
* * *
“Ми — вже знову на землі, а мені здається, що я продовжую летіти в морі із
Світла! І — неначе сонце лишилось в мені! Ти подарував мені Крила із Світла!” —
вигукнула Джоанна.
“Це — Божественне Світло! Саме в ньому ширяє і зростає розвинена душа — ба
чачи, люблячи і пізнаючи Того, Котрий створив Землю, і людей, і все у великій
кількості інших матеріальних світів.
Зазвичай Його називають Богом, Вершителем, Творцем або Вищою Силою. І також
є Ті Великі Душі, Котрі, як і Ісус, досягли єдності з великою цією Силою! І до
цього має прагнути кожна людина!
Про це потрібно розповісти іншим людям!
Мені потрібна твоя допомога!
Не вірять мені люди з племені твого! Але, якщо зі мною будеш ти, — то ми
зуміємо знайти тих, котрі також мріють про Свободу! А той, хто мріє про
Свободу, — уже зробив перший крок назустріч їй! Мрія людини може визначати
напрямок її життя! Потрібно розпалити Божественним Вогнем своє духовне серце —
Вогнем Любові! А далі — потрібно всього лише знати, які зусилля варто
прикладати. І серце тоді зможе стати крилатим!
Немає коментарів:
Дописати коментар