Захист дітей від сексуального насильства

та сексуальної експлуатації

Сексуальна експлуатація та сексуальне насильство щодо дітей досі залишається трагічною реальністю для всіх країн. Вони є серйозним порушенням прав дитини та мають довготривалі і руйнівні наслідки на все життя.

Будь-яка форма жорстокого поводження з дитиною - це перш за все психологічна травма, яка зачіпає всі сфери функціонування дитини - фізіологічну, інтелектуальну, емоційну, особистісну і міжособистісну.

Сексуальне насильство над дитиною часто призводить до важких наслідків і часто до психопатології, особливо у випадку, якщо дитина опинилася один на один зі своєю проблемою.

Серед основних психологічних ознак сексуального насильства над дітьми, виділяють:

• невластиві віку знання про сексуальні стосунки;

• нічні кошмари, страхи, енурез. Це свідчить про невротизацію дитини. Означає, що з дитиною щось сталося, що слід звернути увагу і прояснити.

• депресія, низька самооцінка;

• самогубні думки;

• відчуженість;

• проституція, безладні статеві зв'язки;

• відраза до свого тіла. Особливо це стосується дівчаток. Після сексуального насильства найчастіше змінюється ставлення до свого тіла, з'являється неохайність, тіло сприймається як брудне, огидне. Формується психологічна установка - якщо зі мною так вчинили, значить я погана.

• підвищений рівень агресії і т.д.

Що робити, якщо дитина стала жертвою сексуального насильства?

• Треба визначитися, яку першочергову мету ви переслідуєте? Знайти і покарати злочинця або реабілітувати дитину?

• Якщо першу, то прояснивши всі обставини, обов'язково повідомте про те, що трапилося в службу у справах дітей, соціальну службу і поліцію.

• Вислухайте дитину, спробуйте не транслювати свою тривогу. Якщо вона вам розповіла, це ознака довіри. Будьте для неї контейнером для почуттів і переживань.

• Не давайте марних обіцянок типу «Обов'язково знайду і покараю» або «З тобою більше такого не станеться».

• Не радьте дитині все забути і не згадувати, це безглуздо.

• Дайте дитині установку - щоб з нею не трапилося, ви все одно її любите.

• Дайте їй зрозуміти, що вона не винна, так склалися обставини і тому нічого не повернеш. (Найчастіше діти схильні всю вину брати на себе: «Якби я не пішла в цей день на репетицію, цього б не сталося»)

• Обов'язково зверніться за допомогою до кваліфікованого фахівця, який правильно вибудує стратегію реабілітації дитини, в залежності від віку, ситуації і тяжкості психотравми.