Бути дбайливим та уважним до себе —обов’язок викладача. Адже його робочий інструмент — не дошка з крейдою, не ноутбук, а він сам. Тож викладач має бути в психологічно справному стані, інакше може настати професійне вигорання.

   Викладачі , оволодівши основними сторонами професійної діяльності (навчальною, виховною, педагогічним спілкуванням), відчувають значні труднощі у процесі щоденного протистояння негативним явищам, які супроводжують їх професійну діяльність. Уміння педагога контролювати і регулювати своє самопочуття, свій емоційний стан багато в чому визначає ефективність процесу взаємодії з учнями та їх батьками, колегами та власною родиною.

   За допомогою спеціальних вправ, що включають методи дихальної та м’язової релаксації, можна більш ефективно протистояти таким факторам дезадаптації педагогічного процесу як емоційна напруга, стрес та емоційне вигорання. Педагогічна робота пов'язана з інтенсивним спілкуванням, як з дітьми, так і з їх батьками, що вимагає від педагога емоційно-вольової регуляції. 

   Уміння боротися з негативними явищами, такими як порушення самопочуття, конфліктність, втома є важливою складовою професійної діяльності педагога та його особистого життя.

   Техніки релаксації і спеціальні вправи допомагають людині, фізіологічно пристосованій до виживання в дрімучому лісі, прожити краще життя в умовах цивілізації. Незважаючи на те, що за останні тисячоліття спосіб життя людини докорінно змінився, основні фізіологічні реакції організму залишилися на колишньому рівні. У природних умовах все вирішується відносно просто: потрапляючи в стресову ситуацію, індивід вдається до тактики, властивої всім ссавцям: до втечі або агресії. В обох випадках фізіологічний налаштування організму одне: як втеча, так і акт агресії вимагають значної фізичної активності і здійснюють вивільнення енергоресурсів. Наше тіло вміє це робити.

     Що ж відбувається з запасами нашої енергії, якщо ми знаходимося не в дикій природі, а в класі, і причина нервової напруги – здобувач освіти або цілий класс,  колега або батьки? У цьому випадку неможливо просто повернутися і втекти.

     Тобто старі фізіологічні механізми працюють вхолосту, і адреналін мало не вихлюпується з нас. У більшості випадків немає можливості допомогти собі за допомогою активної фізичної розрядки. У кращому випадку можна посидіти з колегою за чашкою кави і поскаржитися на неслухняних дітей. Це теж певна форма розслаблення. Але вцілому цього катастрофічно не вистачає. В якості дієвих і нешкідливих способів можна порекомендувати сон або активні фізичні навантаження.