Війна залишає рани у душах – але любов’ю і світлом вони мають бути зцілені… Ми не будемо “покаліченим” народом, ми будемо світлим і вільним народом… Ми не вибираємо іти у майбутнє з ПТСР – але вибираємо шлях посттравматичного зростання… І наше важливе завдання дорослих – підтримати на цій дорозі зцілення дітей та молодь, щоби вони врешті могли розквітнути, щоби було так,

як пророкував Шевченко: “І на оновленій землі, врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі…”